Днями минув рік, як ми остаточно повернулися з села до Києва, до нового, буденно-воєнного життя. Рашисти вкрали в нас весну та спокій, але Бог нам залишив життя та надію. Тож ми і намагалися прожити цей рік так, наче він у нас останній. Коротше, дякуючи ЗСУ, гуляли і продовжуємо гуляти Києвом що дурні
(
Read more... )